туристсько-рекреаційної діяльності, Буковинських Карпат, Середнього Подністров’я, отдых, Rest
Обґрунтування нових підходів у дослідженні туристсько-рекреаційної діяльності (на прикладі Буковинських Карпат та Середнього Подністров’я)
Обоснование новых подходов в исследовании туристско-рекреационной деятельности (на примере Буковинских Карпат и Среднего Поднистров’я) Статьи
У рамках наступного виду рекреаційної діяльності виділялось [11] декілька підвидів відпочинку: дозвілля, індивідуальна спортивна рекреація, напіввідпочинок (використання вільного часу для створення деяких особистих благ), споглядання та естетична рекреація. Виділення таких “підвидів відпочинку” ми вважаємо не просто недоцільним, а й таким, що не несе змістової та сутнісної інформації. Поняття “дозвілля” передбачає діяльність людини поза її робочим місцем та роботою у власному побуті. В час дозвілля ми можемо займатися спортом, можемо “споглядати” чудові пейзажі міського парку чи краєвиди за межами населеного пункту, відвідувати музеї чи виставки і насолоджуватись творами мистецтва – картинами, скульптурою, виробами з дерева тощо, читати улюблену літературу (художні твори, журнали) отримуючи від цього естетичне задоволення. А що мав на увазі автор використовуючи поняття “напіввідпочинок”, пояснюючи таку діяльність “створенням деяких особистих благ”? Виходить, якщо сім’я на присадибній ділянці навесні посадила картоплю, чи господиня приготувала вечерю, то вона “напіввідпочила”.
Підприємства сфери відпочинку обласного ТРК розміщувалися, як правило, в місцях з найбільш сприятливими природними умовами і по можливості недалеко від місця постійного проживання рекреантів і концентрувалися в, так званих, “зелених зонах” навколо обласного центру: урочище Цецино, в селах Чорнівка, Кам’янка, Просіка, а також в каньйоні р. Дністер (с. Репужинці, м. Хотин), в урочищі Червона Дубрава та в Буковинських Карпатах в цілому[11].
Відпочинок та спортивна рекреація, на той час була представлена будинком відпочинку “Зелені пагорби“, базами відпочинку, спортивними та піонерськими таборами. Сюди ж відносили [11] і мережу садово-городніх ділянок. Маємо зауважити, що в Україні це досить спірне та мало вивчене питання, хоча в Німеччині, наприклад, проживання населення деякий час (скажімо в період відпусток) у заміських будинках дістало назву “стаціонарний” (або дачний) туризм.
Санаторно-курортне лікування – було чи не єдиним видом рекреації в області, який функціонував впродовж року. Цей вид діяльності представлений в межах обласного ТРК п’ятьма санаторіями, провідне місце серед них займав санаторій “Брусниця”, а також аналогічного профілю – “Щербинці”, “Золотий колос”, “Стара Жадова”. Стосовно функціонально-територіальної структури обласного ТРК, Ігнатенком О.М. було виділено такі підрозділи: 2 рекреаційні вузли (Чернівецький історико- архітектурний та природно-оздоровчий, Вижницько-Путильський ландшафтно- кліматичний та туристсько-оздоровчий), 1 рекреаційний “кущ” (Сторожинецько- Сіретський ландшафтно-оздоровчий) та три локальних рекреаційних центри (Репужинецький, Хотинський та Щербинецький).
У вище згаданих роботах піднімається, також, досить важливе, на нашу думку, питання – управління процесом використання туристсько-рекреаційних ресурсів та функціонування ТРК в цілому. Як і на той час, так і нині, міжвідомча роздробленість підприємств туристсько-рекреаційної сфери, створювала чимало проблем в питаннях використання ресурсів та управління даним видом діяльності.
Источник: Дутчак С.В. Обґрунтування нових підходів у дослідженні туристсько-рекреаційної діяльності (на прикладі Буковинських Карпат та Середнього Подністров’я) / Опубліковано: Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. –
Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – Випуск 10 (2). – С. 57-63: http://tourlib.net (использовать материалы возможно только в личных не коммерческих образовательных целях. Все права принадлежат их авторам)
